Заклятий Іван.
Над горою круки в'ються
Годі розігнати
Під горою на руїнах
Спить "Іван проклятий"
Спить, заклятий чорним лихом
На біду, неволю
Спить не рушиться з розвалин
Вижидає долю
Спить віки, хотя й по нему
Вороги місили
І глибокі рани в тілі
У єго лишили.
Та прийшов до нього німець
Каже:"Встань Іване
Я тобі розпутав ноги
Чей кайдани за нами"
Прийшла к нему Ромунія
Тай стала гукати:
"Приставай до нас, Іване
Будеш пановати..."
І прийшов до него Русин
Кров єго родная
І просвітою сонному
В очі зазирає
І усівся біля нього
Та й не кличе, Йване!
А слезою рідненькою
Умиває рани
Пере слізьми сорочину
П'ятсот літ немиту
І кладе тепленьку руку
На серденько вбите
І співає пісню тихо
Про степи, могили -
Пісню віри і надії
І волі і сили
І труп задрожав від неї
І став оживати
Ще сліз капля впаде в серце
І прозрить заклятий.
"Буковина". 1 лютого 1886 року.
Корниль Н. Устиянович. Заставна
