Позаурочна робота. Кабінет історії в школі
План
1. Завдання і основні риси позаурочної роботи з історії.
2. Зміст, форми і прийоми позаурочної роботи.
3. Національне виховання учнів в процесі позаурочної роботи з історії
4. Кабінет історії в школі
1. Завдання і основні риси позаурочної роботи з історії
Позаурочна робота з історії може бути визначена як діяльність учнів, яка здійснюється основі добровільної участі і самостійності, має своїм змістом пізнання історичного минулого і сучасності, спрямовується вчителем історії і сприяє поглибленню знань школярів в області історії, розвитку їхніх різносторонніх інтересів і здібностей.
Завдання позаурочної роботи. Основні і виховні завдання позаурочної роботи визначаються загальними завданнями вивчення історії в школі.
Одне із завдань позаурочної роботи з історії полягає у збагаченні школярів новими фактами і поняттями, а також у кращому засвоєнні вивчених на уроці. У позаурочній роботі вчитель має значно більшу можливість глибше і детальніше познайомити учнів з такими галузями історичних знань як археологія, нумізматика, геральдика, сфрагістика, етнонімікою і топонімікою.
Найважливішим завданням позаурочної роботи з учнями є посилення їхнього інтересу до історії як науки. При цьому мається на увазі не просту допитливість, а значно більше – виховання глибокої зацікавленості у вірному осмисленні історичних явищ, усвідомлення історичних процесів у контексті сучасності.
У процесі зазначеної форми роботи зростає інтерес до джерельної бази. Різноманітність джерел має суттєве значення для розвитку інтелектуальних і практичних умінь та навичок учнів. Формування і удосконалення багатьох з них найтіснішим чином пов`язано з позаурочною роботою з історії, а саме: знаходити потрібну книжку по бібліотечному каталогу, складати бібліографію по темі, користуватися довідковими і бібліографічними виданнями, готувати доповіді і повідомлення, залучати при розробці теми первинний матеріал – експонати музею, спогади сучасників, архівні документи.
Одним з важливих завдань позаурочної роботи є сприяння формуванню світогляду майбутнього громадянина демократичного правового суспільства; розуміння основних історичних процесів і тенденцій; вміння самостійно відшукувати, систематизувати і узагальнювати історичні знання.
Основні риси позаурочної роботи. Для успішної позаурочної роботи важливо уявляти собі її основні риси. Це, насамперед, добровільність участі школярів у позаурочній роботі і її мотивація. Вчитель залучає до неї учнів на основі вільного вибори ними даного виду діяльності.
Вибір змісту і форми занять. При обміркування змісту і форми майбутньої позаурочної роботи з історії вчитель повинен насамперед враховувати індивідуальні запити і схильності учнів. Опора вчителя на інтереси і пізнавальні можливості учнів необхідна не лише для підтримання у них бажання брати участь у позаурочній роботі з історії, а для розвитку і удосконалення їхніх особистостей.
Зв`язок позаурочної роботи з сучасністю. Вона здійснюється різними шляхами в залежності від того, чи є сучасність безпосереднім об`єктом вивчення і складає основний зміст теми або ж включається лише в якості доповнення при вивченні історичного минулого.
Застосування дослідницького методу. Залучення дослідницького методу при організації позаурочної роботи відіграє роль творчої, організуючої сили, дозволяє розкрити і мобілізувати творчий потенціал школярів. При дослідницькому методі, як способі організації позаурочної діяльності, учні самі обирають об`єкт дослідження, визначають шляхи пошуку, добувають і аналізують факти, простежують явища в розвитку, узагальнюють одержані дані, проникають в сутність того, що вивчається, викладають результати своєї пошукової, дослідницької діяльності у певній послідовності.
Самостійність та ініціатива учнів. Своєю різноманітністю видів діяльності позаурочна робота з історії дає широкий простір для реалізації активності і самостійності школярів. Без їхньої участі не повинні відбуватися планування і розробка конкретних пошукових завдань, організація практичних справ, узагальнення, систематизація і оформлення зібраного матеріалу. Причому все це має робитися так, щоб учні відчули привабливість і перспективу в роботі, по-справжньому нею захопилися.
2. Зміст, форми і прийоми позаурочної роботи
Одне з провідних місць у позаурочній роботі з історії займає виховання учнів на прикладі борців за незалежність України.
Сильну увагу школярів привертає вивчення військового минулого. Найчастіше предметом уваги школярів стає військове минуле періоду, який вивчається. Ці питання можуть знаходити своє відображення у різних темах, наприклад, “Скіфський похід перського царя Дарія І” або “Військова справа стародавніх греків” та ін.
В історії України особливу увагу привертають морські походи козаків на Чорне море, а також битви з польською шляхтою в період Хмельниччини.
Значне місце у позаурочній роботі повинно відводитися історії культури. Ця тематика має особливе значення для естетичного і морального виховання.
Ефективною формою вивчення історії культури можуть бути екскурсії у великі міста країни. Широке застосування можуть мати доповіді, реферати, перегляд зібраних учнями репродукцій, прослуховування класичної музики.
Однією з ефективних організаційних форм позаурочної роботи є історичний гурток. Він повинен об`єднувати постійний склад учнів, будувати свою роботу на підставі плану. На сьогоднішній день у школах існують історичні гуртки різного профілю: по вивченню життя і діяльності борців за волю і незалежність України; юних політологів; військово-історичні; історико-культурологічні; історико-технічні; по вивченню історії окремих країн; юних археологів; юних нумізматів; історико-краєзнавчі. Успішна робота гуртка можлива лише за умови його регулярної роботи. Важливо постійно підтримувати в учнів інтерес до нього, націлювати школярів на творчий пошук. Відповідно велике значення має постановка перед гуртком захоплюючих справ і перспектив. Ними можуть бути: участь у археологічних експедиціях; краєзнавчі експедиції; організація шкільного історичного музею тощо.
Цікавою і потрібною формою роботи є вечори історії і сучасності. Шкільна практика виробила ряд педагогічних вимог до змісту і організації історичних вечорів – це актуальність теми вечора, її виховна і освітньо-історична значущість, відповідність змісту і форми вечора його провідним ідеям і цілям, врахування при виборі теми і змісту вечора вікових особливостей учнів, а також рівня їхніх історичних знань, активність і самодіяльність його організаторів і учасників, використання різноманітних форм розкриття теми.
Історичні вечори відрізняються за своїм змістом. Вони можуть бути присвячені: а) загальноісторичним темам; б) окремим темам шкільного курсу історії; в) ювілеям і важливим історичним датам; г) актуальним темам сучасності; д) краєзнавству.
Серед форм позаурочної роботи значною популярністю користуються історичні конкурси, олімпіади, вікторини, КВК. Їхній конкретний зміст може обмежуватися шкільною програмою або виходити за її межі.
Національне виховання учнів в процесі позаурочної роботи
Проблема національного виховання учнів є однією із найважливіших в курсі методики викладання історії в школі. Орієнтиром для вчителя є розроблені Міністерством освіти України “Основні напрями виховання в національній школі”. Це, насамперед, формування національної свідомості і самосвідомості:
- виховання в української молоді патріотичних почуттів, любові до рідної землі, свого народу;
- усвідомлення молоддю своєї етнічної спільності, освоєння національних цінностей, виховання поваги до історії рідного народу;
- забезпечення духовної єдності поколінь, виховання поваги до батьків;
- прищеплення шанобливого ставлення до культури, звичаїв, традицій усіх народів, які населяють Україну;
- формування відчуття своєї причетності до розбудови української державності.
Виховання духовної культури особистості. Створення умов для вільного вибору світоглядної позиції:
- формування особистісного світогляду як узагальненої системи наукових, філософських, моральних переконань і поглядів;
- формування цілісних уявлень про історію розвитку людського суспільства;
- усвідомлення учнями політичної ролі особистості в суспільстві;
- виховання непримиренного ставлення до антидемократичних ідеологічних доктрин, що пропагують класову і національну ненависть, поширюють шовінізм або фашизм.
- виховання поваги до Конституції, законів України, державної символіки.
4. Кабінет історії в школі
Обладнання кабінету історії в школі складається з трьох частин: спеціальних меблів і стелажів, технічної апаратури і учбових посібників.
В кабінеті повинні бути зосереджені наочні посібники: учбові карти, учбові картини, таблиці, схеми, аплікації, моделі.
Кабінет повинен мати свою діатеку і фонотеку. Повинні бути також учбові фільми і діафільми. Бажаною є власна невеличка бібліотека історичних наукових праць та джерел. Її наявність допомагає на більш якісному рівні організувати роботу історичного гуртка.
Особлива частина кабінету – дидактичні роздаткові матеріали.
Література:
1. Аппарович Н.И. Кабинет истории в школе. – М., 1982.
2. Антонов П.П. Кабинет истории: основные этапы становления и развития // Преподавание истории и обществоведения в школе. – 1998. - №7. – С.29-39.
3. Внеклассная работа по истории и обществоведению / Сост. В.П.Гуськов. – М., 2000.
4. Короткова М.В., Студёнкин М.Т. Методика обучения обучения истории в схемах, таблицах, описаниях. –М., 1999.
5. Формы внеклассной работы по истории / Сост. Н.С.Бердникова и др. – М., 1979.
